Тут потрібна наша спостережливість та конкретизація.
Для початку важливо навчитися розрізняти – тривогу та страх. Важливо зрозуміти – я зараз у пасивній стадії – у тривозі? Або в активній більш конструктивній фазі – страх. Тривога виникає до настання небезпеки, як відгук мозку на невизначеність майбутнього та сигнал про небезпеку. Страх – відповідь на небезпеку. Ми боїмося чогось конкретного. Страх дозволяє планувати дії навіть у стресі.
Пропонуємо серію коучингових питань для переведення тривоги у страх.
1. Що відбувається?
2. Це сталося чи може статися?
3. Якщо може статися, якою є ймовірність?
4. Це в зоні мого впливу чи поза?
5. Якщо поза межами мого впливу, як я можу відпустити те, на що не можу вплинути?
6. Як я можу перейти? 7. Що зроблю для цього?
Потім конкретизувати страх і перевести у конкретний план дій:
1. Чого саме я боюсь?
2. Як вплинув на кожний пункт?
3. Як можна знизити ризики?
4. Як підстраху?
5. Що я зроблю?
6. Коли?
Щоразу усвідомлено з інтересом та увагою спостерігаючи свій рух у змінах, ми розвиваємо своє адаптивне мислення, тим самим роблячи профілактику емоційного вигорання
